Mаria, 60 - 8 сентября 2008 19:35

СВIТ
Яких би не сягла вершин
людина,
I де б вона
на свiтi не була,
За нею йде невидимо
хатина-
Колиска
материньского тепла.
Бижить стежина,
Що на шлях виводила широкий
Й вернулась до ворiт,
Щоб виглядати через даль
i роки,
I кликати
на баткiвский порiг.
Вертаємося
через терни й квiти
На той порiг-
дитинства i розрад,
Щоб хоч на мить
в собi переступити
Ту мить
яка не вернеться назад.
Можливо,вже й нема тiєї
хати,
Iстежка та
зашита споришем...
Приходимо,
щоб просто помовчати,
Щоб душу сполоснув
далекий щем.
Щось ворухнеться,
спогадом зiгрiте,
Сльоза забiжить,
наче стежки слiд...
Яким би ти не був
великим,свiте,
Є в кожної людини
власний світ!
(Олександр Богачук)

• 
• 
•